Академия Движения (Кривой Рог) - театр музыкально-пластических искусств

На главную  /  Статьи  /  «Слово про учителя»

Газета «Культура і життя» №43 від 24.11.2004 рік.

«Слово про учителя»

З великим мімом О. Бєльський зустрівся кілька разів, і це були знакові зустрічі, які багато визначили в його долі й творчості. А розвинути акторський та режисерський таланти йому допомогли вітчизняні майстри жанру. Ще одна, либонь, головна зустріч у житті О. Бєльського теж була визначена долею – зустріч з Антоніною – його другою половинкою. Разом – вони і родину створили, й унікальний, якому нема аналогів, театр. Ось уже 30 років існує цей «Театр двох А» - театр Олександра і Антоніни Бєльських. Останні десять років (3 серпня 1994 року) він називається театром музично-пластичних мистецтв «Академія Руху»). І все ж знавці, та й просто шанувальники театру здавна називають його театром Бєльських. У ньому Олександр Гнатович художній керівник, режисер-постановник, автор лібрето всіх своїх вистав, сценограф, а часом і художник по костюмах. Музична драматургія кожної вистави, як неодмінна складова авторського задуму, доручена Антоніні Григорівні, незмінному директорові колективу, ініціаторові та організаторові театральних фестивалів у Кривому Розі (як наприклад, «Мім-сесія» або «Леся Українка і Театр на межі тисячоліть»), а також поїздок на фестивалі в близькому і далекому зарубіжжі.

Звоните “03”, или шоу без тормозов

Сьогодні Бєльські вже не дует. А тріо, адже ще одним режисером-постановником став їхній молодший син Сергій. Він пройшов батькову театральну школу, закінчив театральний коледж у Дніпропетровську, заочно вчився режисурі в Києві. На відміну від Бєльського-старшого Сергій більше тяжіє до яскравої буфонадної форми сценографії, але глибокий філософський підтекст, як і в багатьох роботах, знаходимо в його виставах «Дзвоніть 03, або шоу без гальм» і «Балаганчик», та й у будь-якій мініатюрі.

На фестивалях всередині країни глядачі бачили «Голос Землі», «Лускунчика», «Безсоння», «Краплю меду», «Маленькі трагедії», «Сказання про море», «Пурпурові вітрила», «Лісову пісню». Три останні побували на фестивалях у Франції, Данії, Німеччині, Польщі, Латвії. І, переконаний, так само, як ці, відзначені лауреатом, яскраві, унікальні роботи, зарубіжні глядачі, затамувавши подих, дивилися б, а потім захоплено сприйняли б і одну з останніх вистав О. Бєльського – його пластичну драму «Безсоння» за мотивами поем Тараса Шевченка «Катерина» і «Гайдамаки».

Безсоння

Уперше театр показав «Безсоння» в березні цього року в Києві, на всеукраїнському фестивалі-конкурсі «Шевченко в моєму серці», і отримав за нього Гран-прі. Потім, у травні, колеги-режисери, які входили до складу журі фестивалю-конкурсу на вищу театральну нагороду Придніпров'я «Січеславна-2004», одноголосно присудили Бєльському Гран-прі, зізнавшись, що його актори, які «не грають, а живуть на сцені, розповіли пластичною драмою про Шевченка і про нас самих більше, ніж ми знали досі»

Бєльський любить багатопланові, «багатошарові», мізансцени, які можна зіграти тільки злагодженим ансамблем. Саме такий ансамбль він виховав. Кожен у цьому ансамблі достеменно знає, що він робить, і, головне, навіщо. І тоді відшліфованість рухів, пластики, покладені на музику і підкріплені внутрішнім проживанням епізоду, не просто народжують зримий образ, а надзвичайно сильно впливають на почуття глядачів, змушують думати про вічне, а не сьогочасне. І бачити промінь надії.

Василь Лопата
народний художник України,
лауреат Національної премії України
імені Тараса Шевченка