Академия Движения (Кривой Рог) - театр музыкально-пластических искусств

На главную  /  Статьи  /  «Знайомство з Хемінгуеєм»

Червоний Гірник №49-50 1 квітня 2010 року

       "Знайомство з Хемінгуеєм"

         Цю нову програму актори «Академії руху» почали з фрагменту вистави «Сказання про море», якою їх юні попередники свого часу зачарували глядачів французького міста Антіб, і заставкою з якої в далекому 1994 році 12 днів поспіль починалися репортажі Національного телебачення Франції із всесвітнього фестивалю «Фантазії моря», заснованого Жаком Івом Кусто. Відтоді в театрі змінилося не одне покоління юних акторів. Більше того, «Академія руху» стала майстернею для підготовки акторів пластичної драми Дніпропетровського театрального коледжу. Перші випускники і складають професійну трупу театру.
        Втім, упродовж навчання  у них, крім пластично-драматичного, відкрилися й інші таланти. Так, Олександр Олтянов несподівано для себе заспівав. Та ще й як! Виявилось, що у хлопця сильний, красивий голос. Його високо оцінили фахівці на пісенному фестивалі в Партеніті 2009 році, де Олександр став лауреатом. Гучними оплесками зустріли пісні у його виконанні і шанувальники «Академія Руху», які завітали сюди на святкування Міжнародного дня театру. Тепер Олександр професійно вдосконалює вокал відомого педагога Валентини Кулько з тим, щоб цього року вступати до консерваторії. Дві спеціальності значаться і в дипломі іншого випускника курсу О.Бєльського Романа Мамонтова – артист пластичного театру та артист розмовного жанру. Тож і на святі Роман колоритно читав байки, в парі з Лізою Бондаренко показував сцену з вистави «Дон Жуан» Ж.-Б. Мольєра.
         Та найбільший і найприємніший сюрприз чекав на глядачів – а в залі не було жодного вільного місця – далі. Поступившись традиції виносити на сцену тільки завершену роботу, Олександр Бєльський на цей раз показав, як він сам назвав, етюди до майбутньої вистави «Прощай, зброє!» за романом американського письменника, Нобелівського лауреата Ернеста Хемінгуея. Написаний у 1929році, роман «Прощай, зброє!» одразу зробив ім’я письменника відомим не тільки в Америці, а й в усьому світі. Потрапивши 19-річним хлопцем на італійський фронт Першої світової війни, він не з чиїхось оповідей знав, що таке воювати, жити в окопах, бути вбитим або, як він сам, тяжко поранений, почуватися покинутим, втраченим для суспільства. Тож і перший свій роман «І сходить сонце» (інша назва « Фієста»), написаний у 1926р., і наступний - «Прощай, зброє!» присвячені, за словами Хемінгуея, його загубленому поколінню. Почуття гіркого розчарування, відчаю контрастує в ньому з пошуком сенсу життя. У Радянському Союзі ці твори Ернеста Хемінгуея, а також роман « По кому б’є дзвін» та удостоєна Нобелівської премії в 1954р повість «Старий і море» вперше були перекладені російською лише в 1966році, коли письменник уже пішов з життя (1961р.), і викликали справжній культурологічний вибух у молодіжному середовищі.  
         За словами заслуженого діяча мистецтв України Олександра Бєльського, його вистава «Прощай, зброє!» розповідає про любов на війні, яка на чорному тлі смерті утверджує велич життя. Ті пластичні ходи,які вибрав для втілення своєї творчої ідеї режисер, з першої секунди беруть глядача у полон, змушують невідривно слідкувати за тим, як розгортаються події. На думку мистецтвознавця Олени Шупової, нова пластична вистава задає глибоку змістовну інтонацію, яка захоплює всі почуття глядача. Це особливо важливе і по-справжньому дорого на тлі тієї інформаційної пустопорожності от тріскотні, яка нас оточує. «Я думав, що мене вже нічим не здивуєш, - це враження від побаченого криворізького художника Юрія Зеленого, - але знову моя уява розбурхана, душа збентежена, думки розхристані. Пережите ще підлягає глибокому осмисленню». Та що там! Наш фотокореспондент Олександр Портнягін збирався, як зазвичай,відзняти кілька кадрів для газети і мчатися далі, де його чекала інша зйомка. Але, забувши на мить про все, подивився увесь матеріал майбутньої вистави і спохватився лише тоді, як закрилася завіса…

Матрона Панова