Академия Движения (Кривой Рог) - театр музыкально-пластических искусств

Шахтар Кривбасу №29(1345), 7 серпня 2010 року

Карелія дякувала за ”Сказання про море”

      Нещодавно Криворізький театр музично-пластичних мистецтв “Академія руху” побував у місті Костомукші, де брав участь у ХХІІІ міжнародному фестивалі камерного мистецтва. До речі, наш колектив був єдиним, який представляв Україну. Подружжя БЄЛЬСЬКИХ, яке стоїть на чолі театру, поділилося враженнями про перебування на карельській землі.

Антоніна Бєльська, заступник директора театру:

      Так далеко на півночі “Аадемія руху” ще не бувала. Зустрічали нас дуже гостинно, тож усі незручності, які неминучі в дорозі (а їхали ми три доби), та цьогорічна спека відійшли на задній план.

      Міжнароднихй фестиваль камерного мистецтва у Костомукші проводиться щорічно з 1988 року. Планувалося, що цей захід стане продовженням фестивалю камерної музики у фінському місті-побратимі Кухмо, але дуже скоро він переріс рамки музичного і став справжнім святом мистецтва різних жанрів. Географія учасників не обмежилася Північним Заходом. Росію представляли камерний хор Смольного собору, оркестр Державного Ермітажу та солісти театрів (м. Санкт-Петербург), агенство “Арт-Вояж ХХІ век” та джазовий гурт ”Ничей квартет”(м. Москва),були представники Білорусії, Фінляндіі, Німеччини. ”Академців” запросили, дякуючи клопотанням нашої землячки Ази Лозовської, яка є відповідальною у костомукській мерії за роботу з діаспорами та релігійними конфесіями а ще вона очолює раду ветеранів гірничо-збагачувального комбінату “Карельський обкотиш”. Саме цей комбінат та адміністрація міського округу були організаторами вищеназваного фестивалю. До речі, вони взяли на себе всі фінансові витрати (проїзд, добові, поживання та хорчування). Прийом був надзвичайно теплий. На згадку нам подарували сувеніри: піраміду,виготовлену з місцевої руди, і, як оберіг від злих духів, лелеку, вирізаного з дерева. Кожен член нашого колективу отримав таку ж пташку, але маленьку.

Олександр Бельський, директор театру:

     Я вважаю це місією. Наш колектив представив есе “Сказання про море” та драму за легендаи і міфами стародавньої Скіфії “Голос Землі, або Спогади про майбутнє”. Працюємо ми у незвичайному жанрі, тож побоювання, що нас не зрозуміють, були. Пригадую: на “Голос Землі…” пройшла перша сцена – тиша, дали – також тиша. І лише на якомусь епізоді по залу пробіг легкий шумок. Все – прийняли! А потім – аплодисменти. Після спектаклю глядачі підходили до нас, дякували за ту насолоду, яку вони отримали від гри акторів.

      Що до творчих планів на майбутнє – перш за все, працювати. Є в нашого колективу задум, починати і закінчювати кожен театральний сезон одним і тим же спектаклем. Думаю, що таким стануть “Червоні вітрила”.

Марина Омельницька