Академия Движения (Кривой Рог) - театр музыкально-пластических искусств

АВТОР СТАТТІ: ОЛЕНА МИЗА, газета «Червоний гірник», № 20, 22 березня 2018 р.

КОМУ Ж ПОСМІХНЕТЬСЯ ПАНІ СІЧЕСЛАВНА?

Протягом двох днів 17 і 18 березня, криворізькі театри давали конкурсні постановки. Першими журі приймав Криворізький міський театр ляльок, директором і художнім керівником якого є Світлана Михайлова. Цей театр представив ліричну казку «Емелины фантазии» за мотивами народної казки «За щучим велінням» (автор і режисер-постановник - Ірина Рожкова).

Дві постановки презентував Криворізький академічний міський театр драми та музичної комедії імені Тараса Шевченка, директором якого є Назар Чирка. Першого дня дивували журі шоу з елементами 3D «Безумная Элли и великий обманщик»(автор і режисер-постановник Андрій Івасіх). Другого дня давали комедію «Фараони» за однойменним твором українського письменника Олексія Коломійця ( режисер-постановник Михайло Мельников).

Криворізький академічний міський театр музично-пластичних мистецтв «Академія руху», директором та художнім керівником якого є заслужений діяч мистецтв України Олександр Бєльський, представив на розсуд журі також дві постановки. Спочатку показували пластичну драму «Спокушені спрагою» (автор ідеї та режисер-постановник – Олександр Бєльський). Наступного дня давали музичну казку «Аліса в Задзеркаллі» (автор інсценізації та режисер-постановник – заслужений діяч мистецтв України Сергій Бєльський).

До складу шановного журі цього року ввійшли: кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри театрознавства та акторської майстерності Львівського національного університету імені Івана Франка, головний редактор журналу «Просценіум» Майя Гарбузюк (м. Львів), яка очолила журі; театрознавець, театральний критик, журналіст, лауреат премії Національної спілки театральних діячів України в галузі театрознавства і театральної критики Алла Підлужна (м. Київ); театрознавець, начальник відділу інформаційного забезпечення та комунікації центрального апарату Національної спілки театральних діячів України Лілія Бевзюк-Волошина (м. Київ).

  • З цього року кожен театр може представити максимум по дві вистави. А це значить, що творчі колективи більш виважено підходять до вибору найбільш гідних постановок для участі у фестивалі-конкурсі. З практики театрального життя ми знаємо, що досить складно кожного сезону створити по два шедеври, тому така кількість представлених спектаклів оптимальна для того, щоб зробити роботу журі більш якісною, - пояснила Майя Гарбузюк. – Щороку в Кривому Розі ми спостерігаємо за розвитком матеріально-технічної бази міських театрів, і це вражає. В таких умовах хочеться пробувати нові форми, екекспериментувати, творити.
  • Кожен театральний фестиваль – ексклюзивний у своєму роді. «Січеславна» вирізняється тим, що за десять днів фестивалю-конкурсу можна побачити загалом театральний процес, котрий триває протягом року в усіх театрах регіону. Глядач, акторсько-режисерський склад, мистецькі завдання та напрямки, притаманні вашому регіону, разюче відрізняються від інших театрів України. Нам як професіоналам цікаво дивитися на цей творчий процес, - відзначила Алла Підлужна. – Щороку помічаємо зміни. Одні театри прогресують, інші навпаки – регресують. Та головне, що в кожному місті є театри, які по-справжньому дивують. Вони відповідально ставляться до своєї театральної місії, прагнуть, щоб мистецтво театру не просто виконувало розважальну функцію, а було провідником високої місії мистецтва – виховувати, давати надію, розраджувати, заспокоювати серце, відповідати на вічні філософські запитання, котрі ми ставимо, дарувати естетичну насолоду.
  • Театральний Кривий Ріг характеризується своєю контрастністю. Можливо, це зумовлено специфікою міста, його протяжністю. В першу чергу, ми бачимо абсолютно різні театри та абсолютно різну публіку. На сцені порушуються глибокі питання, над якими варто замислитися, є унікальні постановки, котрі я, подорожуючи Україною, більше ніде не бачила, - наголосила Лілія Бевзюк-Волошина. – Особливість фестивалю-конкурсу «Січеславна» - у транспортабельності журі, котре їздить різними містами Придніпров’я. Завдяки цьому ми бачимо виставу на рідній сцені театру, в звичних для нього умовах і з його глядачами. В Україні це єдиний такий фестиваль. Ми можемо оцінити не тільки мистецтво, а й специфіку регіону, глядача та ставлення глядача до його театру. Це погляд у середовище театру. Таке оцінювання більш об’єктивне і повне.

Номінанти фестивалю-конкурсу візьмуть участь у церемонії нагородження, котра відбудеться у Дніпровському академічному театрі драми та комедії 26 березня, напередодні Міжнародного дня театру.